Где продают наркотики Шебекино Марихуана АМФ ГАШ МЕФ

Ебать, дорогой дневник! Сегодня решил рассказать тебе историю про то, как я купил закладки и стал работать шизанутым бухгалтером. Но прежде чем начать, давай я заложу пару слов, чтобы ты ощутил настоящую атмосферу.

Все началось, когда я познакомился с одним типом, назовем его Димоном. У него была связь с наркоманским мирком, а я был настроен на то, чтобы вкурить беленький и снег на полную катушку. И так, одним прекрасным вечером, мы отправились на поиски героиновой закладки.

Дискотека на втором этаже старого заброшенного здания была нашим первым местом поисков. Добравшись на подземный паркинг, мы наткнулись на скам, который сразу же начал расхваливать свои закладки. Я и Димон поняли, что это то, что нам нужно. Тут же обменялись деньгами на маленький сверток счастья.

Не особо задумываясь, мы ринулись против всех правил и открыли пакетик. Внутри нас ждала беленькая порошок, которая обещала увлекать нас в мир глубокого трипа и невероятных эмоций. Ну и конечно же, мы не смогли удержаться и закинули шмыг в нос.

Мама дорогая, после этого началось наше настоящее приключение. Все в комнате начало меняться, а мы ощутили истинное счастье. Все беды и проблемы казались такими ничтожными и далекими. Попперсы, диски и закладки на все это были просто дополнительным кайфом.

Однако, дорогой дневник, все это было не так просто и безопасно, как казалось на первый взгляд.

Рано или поздно, закладки начали меня брать в заложники, они стали господствовать надо мной, снижать крепость моей воли. Каждый раз, когда я их заканчивал, меня охватывало чувство отчаяния и бесперспективности. И вот тогда, на грани отчаяния, я решился попробовать что-то новое - снег.

Нашел я джигитов, которые занимались этой штукою и решил у них закупиться. Через несколько дней я получил пакет с белым снегом. Это был новый уровень, дорогой дневник. Я стал чувствовать себя королем мира, весь мир принадлежал только мне.

Но вот только одно маленькое но. Снег был слишком хорош, чтобы его делить с кем-то. Я стал настолько эгоистичным, что закрывался от всех, забывал о друзьях и близких. Вся моя жизнь сводилась только к тому, чтобы найти еще и еще снега.

Все это непростое время, конечно, сказалось на моей работе.

Ты знаешь, я работал бухгалтером, и моя работа требовала максимальной концентрации и внимания к деталям. Но, дорогой дневник, когда ты весь время находишься под воздействием наркотиков, то ничего хорошего из этого не выйдет.

Я начал допускать ошибки, совершать глупые необдуманные поступки. Конечно же, начальство заметило мои промахи и предупредило меня о возможности увольнения.

Но, дорогой дневник, я был слишком зависим от этой жизни. Я не мог остановиться, я не мог остановиться от желания взять еще одну порцию наркотиков. Они были моей единственной радостью, пусть и недолгой.

Один из друзей предложил мне попробовать геро. Ну, я решился и забрал у него ампулу с этой дрянью. Для меня это был последний шанс, последний рывок перед тем, как сойти с ума окончательно. Я закрылся в своей комнате и вколол себе эту дрянь.

Мама дорогая, это был переполох невероятных ощущений. Я погрузился в ад и был готов отдать все, чтобы продлить это состояние. Но меня остановили. Мои друзья, мне искренне дорогие люди, смогли меня вытащить из этой жопы и заставить понять, что все это просто самообман.

Я решил уйти от всего этого говна, от наркотиков и от этой жизни. Я выбрал себя и свое будущее. Да, это было сложно, долго ибаще безумно сложно, но я смог. И сейчас, когда я смотрю на то, что происходило, я понимаю, что это был мой самый главный жизненный урок. Оставив все прошлое позади, я начал учиться на бухгалтера и сейчас работаю в нормальной компании. Моя жизнь стала гораздо стабильнее и приятнее, друзья по-настоящему дороги мне, а наркотики кажутся мне пустыми и глупыми. Жизнь это куда больше, чем тахики и закладки. Мы с тобой справимся, дорогой дневник, я верю в себя и в свое будущее.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т